• A-
  • A
  • A+

Практичний психолог

На замітку батькам і педагогам•
ЙДЕМО ДО ШКОЛИ ПІДГОТОВЛЕНИМИ !

1. Пам'ять: називаєте десять предметів, дитина повторює за Вами не менше шести.
2. Мова:  пропонується будь-яка тема для бесіди, дитина повинна висловитися по ній. Словниковий запас першокласника – дві тисячі слів.
3. Увага: дитина впродовж десяти хвилин може зосереджено виконувати будь-яке завдання.
4. Визначається ведуча рука – ліва чи права. Для цього дитина виконує спеціальні тести (вирізає фігури, малює, збирає кубики).
5. Логічне мислення: наприклад, вміння класифікувати предмети. На питання – стіл, стілець, ліжко, диван – що це? Дитина повинна відповісти: меблі. Або знайти четвертий зайвий предмет.
6. Просторова  орієнтація: попросіть дитину знайти предмети попереду неї, позаду, зліва, справа. На папері треба намалювати щось угорі, внизу, посередині, у правому нижньому кутку, у верхньому лівому.
7. Математичні навички: вміти рахувати до десяти і назад, вирішувати прості задачки – тобі дали п’ять цукерок, двома ти поділився з другом, скільки в тебе залишилось?
8. Мотивація до навчання: дитину запитують, чи хоче вона йти до першого класу і чому.

Cхвалення та покарання

Схваленню має бути притаманний характер заохочення. Для цього:
# Заохочуйте і схвалюйте, виражайте задоволення, радість не лише з приводу успіхів дитини, а й з приводу її зусиль;
# Кожний прояв ініціативи має бути  схвалений – підтриманий дорослим. Це контролюватиме активність малюка, зокрема гарантуватиме безпеку його діяльності;
# Схвалюйте самостійність дитини, підтримуйте її спроби знайти неординарний вихід з ситуації;
# Уникайте таких схвалень, як «Добре, коли діти слухаються дорослих». Навпаки, намагайтеся, щоб словесне схвалення мало конкретний характер: «Який гарний і великий будинок ти побудував, молодець!», «Ти був дуже акуратним!»;
# Стимулюючи малюка до якоїсь дії, розкажіть йому про те, що за ним прозвучить: «Піднімайся на гірку: згори тобі буде видно все навкруги»;
# Похвала має бути реальною, інакше дитина не навчиться співвідносити дію і силу, результат і зусилля. Заохотивши невдалу спробу збудувати башточку з піску словами: «Молодець, ти так старався, що наступного разу твоя башта буде значно кращою (стійкішою тощо)», ви не залишите дитину без підтримки і водночас не переступите межу реальної ситуації.
Проте інколи виникають ситуації, які вимагають осудження. Тоді варто скористатися правилом: засаджувати можна лише вчинок дитини, її дії, а не самого малюка. Наприклад: «Я вельми засмучена твоєю поведінкою», «Я ніколи не думала, що хороший хлопчик може так погано вчинити» тощо. За таких умов дитина переживає ваше розчарування її діями, але ви підтверджуєте свою любов до дитини, вашу впевненість в тому, що вона хороша, добра.

Категорично забороняється у будь-якому віці:
 Фізичне покарання;
 Позбавлення їжі;
 Позбавлення свободи;
 Позбавлення любові батьків;
 Залякування

Психологічна валіза для батьків - «Швидка допомога» при взаємодії батьків з гіперактивною дитиною

1. Переключіть увагу дитини від її капризів.
2. Запропонуйте в даний момент іншу діяльність.
3. Поставте несподіване запитання.
4. Відреагуйте несподіваним для дитини способом, проявіть гумор, скопіюйте поведінку дитини.
5. Не забороняйте певні дії дитини в категоричній формі.
6. Не говоріть наказовим тоном, а просіть (але не підлещуйтесь).
7. Вислухайте те, що хоче сказати дитина (інакше вона не буде чути Вас).
8. Сфотографуйте дитину, або підведіть до дзеркала в той момент, коли вона капризує.
9. Залиште в кімнаті наодинці (якщо це безпечно для здоров’я дитини).
10. Не наполягайте на тому, щоб дитина просила вибачення.
11. Не читайте довгих нотацій (дитина їх не чує).

Караючи — поміркуй навіщо


У малюка уявлення про світ ще не сформовані, а його життєвий досвід зовсім невеликий. Наше завдання — завдання дорослих, які оточують дитину, — допомогти їй орієнтуватися в ще незрозумілому для неї світі, пояснити, що небезпечно й недозволено, а що — допустимо. Хто, якщо не дорослий, захистить дитину, застереже від небезпек і в той самий час навчить розбиратися в нескінченних «можна» й «не можна»!
Таким чином, дорослий, який хоче покарати дитину, має пам'ятати:
• завжди дотримуйтеся чіткої позиції: «Я дорослий»;
• враховуйте відповідність, рівноцінність проступку й покарання;
• спілкуйтеся з дитиною «очі в очі», на рівні дитячого зросту, впевненим голосом;
• в особливих ситуаціях беріть дитину за плече, руку, зупиняючи її дії.
Важливо допомогти дитині виправити ситуацію. Запропонуйте їй: «Подумаймо разом:     як це виправити?».
Правила виховання дітей
1. Не можна принижувати дитину – приниження руйнують позитивну самооцінку. Малюк починає відчувати провину за те, що він живе на світі. У результаті може вирости глибоко нещасна людина.
2. Не треба погрожувати – погрози змушують дитину боятися й ненавидіти дорослого, який їй погрожує. Від погроз дитина не перестане поводитися абияк, а якщо навіть і перестане, то лише в присутності дорослого, але потім обов'язково «відіграється».
3. Не слід вимагати обіцянку загрозами – обіцянка, як і погроза, відноситься до майбутнього — коли ще вона здійсниться? А дитина живе сьогодні, в теперішньому часі. Насильне вимагання обіцянок розвине в ній почуття провини, або цинічність у словах та справах.
4. Нерозумно вимагати негайної покірності – дитина не робот і не зомбі, їй потрібен час, щоб зрозуміти й прийняти чи не прийняти вашу настанову. Попереджайте малюка, що час гри скоро закінчиться. Навіть у беззастережних обов'язках має лишатися ілюзія самостійності.
5. Не слід допікати опікуючись – інакше дитина ніколи не відчує, що може зробити щось сама. А це знижує самооцінку й призводить до формування психологічних комплексів. Окрім цього, зайва опіка привчає дитину до думки, що можна не напружуватися — й так усе для тебе зроблять.
6. Не можна сліпо потурати дитині – чим конкретніші «так» і «ні», тим простіше дитині зрозуміти, чого хоче від неї дорослий. Деякі правила малюк засвоюватиме швидко, інші ж потребуватимуть більше часу й терпіння.
7. Слід бути послідовним, аби досягнути розуміння – дитина не в змозі зрозуміти дорослі «інколи», «можливо», «подекуди» й «лише на свята». Чи можна навчитися переходити дорогу, якби в понеділок, вівторок і четвер червоний колір означав «стоп», а в середу й суботу — «можна перейти»?

 

Контактні дані

Style Setting

Fonts

Layouts

Direction

Template Widths

px  %

px  %